Меню сайту
Архів записів
Наше опитування
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0
|
Рем ТЕРЕЩЕНКО
Вступ до статей Л. Виблої, Ф. Цуканова, І. Шила, М. Скорика
На початку січня 1970 року Дніпропетровський обласний суд прирік до ув`язнення І.Сокульського і М.Кульчинського, визначив умовне покарання В.Савченку за обвинуваченням в антирадянській агітації . Головним підгрунтям для звинувачення став «Лист творчої молоді Дніпропетровська», особливо те, що його зміст повідомила радіостанція «Свобода» і опубліковали україномовні закордонні видання. Будь яка інформація про негативні явища в СРСР однозначно розцінювалася як ворожа пропаганда, а вихід її за кордон взагалі розглядався як величезний державний злочин з відповідним покаранням. Інкріміновані підсудним статті не відповідали ступеню «злочинів» Але слухняно виконуючи партійно-кадебістську вказівку, суд прирік І.Сокульського і М..Кульчинського до ув`язнення в таборах, вирок В.Савченку обмежився умовним покаранням. Щоб посилити ефект судового вироку, і в той же час попередити тих, хто захоче діяти подібно І. Сокульському, можновладці вирішили затаврувати хлопців у пресі. 7-8 лютого 1970 р. в трьох обласних назетах 3`являються емоціональні, проникнуті патріотичним гнівом статті «Так, це зрада», «Маска и обличчя наклепників», «Отравленные перья». На той час вони могли виглядати досить переконливо і створити у читачів враження, що засуджені дійсно стоять на ворожих антирадянських позиціях. Через два роки з цього ж питання висловився журналіст Михайло Скорик опублікувавши в газеті «Прапор юності» «Листі до самого себе. Є тільки одна правда». Далі надаємо текст цих статей і коментар до них. |