Меню сайту
Архів записів
Наше опитування
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всего: 7
Гостей: 7
Пользователей: 0
|
Борис МАТЮЩЕНКО
Продовження
У ЖОРНАХ ГОЛОДОМОРІВ. ХРОНІКИ У творі йдеться про війну більшовиків з українським селом, зокрема на Дніпропетровщині Більше 20 літ не господарюють в Україні «більшовицькі газди» штибу сталінця Менделя Марковича. Всупереч його прогнозам, не вічною виявилася колгоспна система. Верховна Рада України, досудове слідство СБУ й київський апеляційний суд визнала голод-33 злочином. Та «Постанова Апеляційного суду м. Києва» від 13 грудня 2010 року невтямки декому з-поміж ревнителів «найпрогресивнішого вчення» і «найблагороднішого» марева-маячні. Отож не зайвим здається дослівний витяг з постанови Апеляційного суду м. Києва. «<...>Вина Хатаєвича М.М. в організації вчинення злочину геноциду підтверджується речовими доказами, архівними документами: директивою ЦК КП(б)У та РНК УСРР партійним і радянським органам від 02.01.1933 року за підписом Хатаєвича М.М. і Чубаря В.Я. про добровільну видачу колгоспниками та одноосібниками прихованого ними хліба; . <...>директивним листом ЦК КП(б)У від 23.10.1932 року за підписом Хатаєвича М.М., направленим всім обкомам, міськпарткомам та райпарткомам КП(б)У з вказівками прийняти заходи до посилення надходжень хліба від одноосібників, шляхом застосування до них безумовних стягнень та інших засобів впливу<...>; директивою ЦК КП(б)У та РНК УСРР на виконання директиви ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 23.01.1933 року у зв'язку з масовим виїздом селян за межі України, за підписом Хатаєвича М.М. та Чубаря В.Я., про заборону виїзду селянам з місць свого постійного перебування<...>; доповідною запискою Павлоградського райкому партії Дніпропетровському обкому КП(б)У від 20.04.1933 року, що підтверджує обізнаність влади про тяжке становище в районі <...>; листом секретаря Дніпропетровського обкому партії Хатаєвича М.М ЦК ВКП(б) від 04.03.1933 року, який підтверджує факт інформування Сталіна Й.В. про важке становище з продовольством, про опухання та голодну смерть людей в УСРР <...>; листом Мелітопольського райкому партії від 11.03.1933 року до Дніпропетровського обкому КП(б)У про погіршення продовольчого становища в районі <...>; повідомленням Дніпропетровського обкому партії ЦК КП(б)У від 12.03.1933 року, яке вказує на поінформованість влади про важке становище з продовольством і стан смертності людей від голоду в області <...>; спецдонесенням транспортного відділу ДПУ Катерининської (Придніпровської – авт.) залізниці від 12.03.1933 року Дніпропетровському обкому КП(б)У, що свідчить про факти смертей від голоду на залізничних вокзалах та іншими документами». Крім В. Молотова, Л. Кагановича, П. Постишева, В.Чубаря і М. Хатаєвича, не менш ревним поплічником Й. Сталіна в організації голодомору-33 був наче дужче призабутий і спідтиха ледь не прощений кат українських селян поляк Станіслав Вікентійович Косіор, наприкінці 1920-х генеральний, а на початку 1930-х перший секретар ЦК КП(б)У. Прізвищем Косіора були названі (деінде й звуться) вулиці і проспекти в українських і російських містах Дніпропетровську, Кривому Розі, Донецьку, Харкові, Луганську, Краматорську, Вознесенську, Шахтах, Новошахтинську, Свердловську, Грозному та інших. Косіоровo - звався на Дніпропетровщині райцентр Апостолове, а в Луганській області – станиця Луганська; у Миколаївській області село Куйбишевка було перейменоване у Новокосіорівку. Отже, увічнювали. Й увічнили... Скажімо, в Дніпропетровську з півстоліття тому одну з вулиць назвали і досі звуть прізвищем за Хрущова реабілітованої жертви культу особи Косіора, порівняно недавно публічно кваліфікованого, нарешті, кримінальним злочинцем. Участь С. Косіора в організації і скоєнні геноциду підтверджена «Постановою Апеляційного суду міста Києва» від 13 січня 2010 р. У порушеній і розслідуваній СБУ кримінальній справі неспростовно доведено, що вище перелічені ім’ярек злочинці 1932-1933 рр. у мирний час застосували на території України «репресивний апарат комуністичного тоталітарного режиму, прийняли рішення і штучно створили умови для винищення голодом частини української нації» і «для вчинення геноциду <...> розробили план створення штучного голоду в УСРР». Розробили і влаштували. На сільських кладовищах України покоїться безліч досі непоіменованих жертв голодомору-геноциду. Та й у цьогорічне 80-ліття страшної трагедії мільйонів українців лише ті, до чийого серця достукався прах замучених дідів і батьків, вимагають від міської влади прибрати з топоніміки Дніпропетровська ім’я одного з організаторів геноциду-33. Втім, навіть мешканці вулиці Косіора в обласному центрі проти перейменування. Навіщо, риторично перепитують. У копієчку, мовляв, влетить, перейменування вулиці. Міські й обласні керівні «івани-безбатченки» та депутати-зайди з-поміж нащадків колонізаторів і перевертні теж поспіль байдужі до багатостраждальної минувшини нашого народу і трагедії краю. А поспівчувати б самим собі - не на словах, а ділом! - давно пора. Перехреститися самим, перехрестити й освятити засмічені проклятими іменами вулиці, назвати пристойніше, достойніше, заслужено. Якщо не за власним глуздом, так за прикладом німців, котрі зразу після 2-ої Світової війни геть вичистили майдани і вулиці свого фатерлянду від нагадувань про фюрера і його гітлерівських партайбонз. Давно пора б і нам. Отож, на додаток до розповіді про «демократа» М. Хатаєвича, наведемо документальну хроніку кримінальних злочинів і генерального-першого секретаря КП(б)У С. Косіора. Досудовим слідством СБУ встановлено, а в «Постанові Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року» не заперечено і не спростовано наступне. «15 січня 1932 року Косіор С.В., діючи за вказівкою Сталіна Й.В. і незважаючи на голод в українських селах, організував прийняття постанови Політбюро ЦК КП(б)У «Питання хлібозаготівлі», відповідно до якої посилювався контроль за діяльністю керівництва регіонів під час вилучення хліба». «1 лютого 1932 року, продовжуючи злочинні дії, направлені на геноцид української національної групи, Косіор С.В. і Чубар В.Я. підписали та надіслали для виконання обкомам, міськпарткомам і райпарткомам директиву «Про насіння», згідно з якою колгоспам України відмовлялося в наданні насіннєвої допомоги». «17 березня 1932 року Косіор С.В. організував прийняття постанови «Про насіннєві фонди», якою були посилені репресії в Україні», від яких «постраждали також представники інших національностей». «29 березня 1932 року Косіор С.В. організував прийняття Політбюро ЦК КП(б)У постанови «Про Полісся», на підставі якої були застосовані жорсткі репресії до селян в УСРР та здійснено депортацію з районів Полісся 5000 сімей у спеціально створені поселення для розробки кар'єрів каміння та глини. Крім того, ним погоджено з ЦК ВКП(б) питання про депортацію за межі України ще 5000 сімей». 6 липня 1932 року на засіданні політбюро ЦК КП(б)У в м. Харкові С. Косіор узяв участь у підготовці та прийнятті постанови «Про план хлібозаготівлі», а на 3-тій Всеукраїнській партконференції – у схваленні цього плану в кількості 356 млн. пудів (5 млн. 696 тис. т), що значно перевищило тодішні реальні можливості селян УСРР. 25 липня 1932 року Л. Каганович і В. Молотов підписали і надіслали ЦК КП(б)У і РНК УСРР «цілком таємну телеграму про посилення вилучення хліба, заборону торгівлі та проведення жорстких репресій щодо голодуючих селян». 2серпня 1932 року, незважаючи на вже повальний голод, Молотов підписує та направляє в Україну постанову РНК СРСР № 1200 «Про збирання врожаю і план хлібоздачі на серпень 1932р.», додавши ще 100 млн. пудів (1 млн. 600 тис. т) до й так надмірного плану здачі хліба. 7 серпня 1932 року «з метою виконання злочинних намірів» Сталін і Каганович «організували прийняття Центральним виконавчим комітетом (ЦВК) і РНК СРСР постанови «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення громадської (соціалістичної) власності», якою запровадили розстріли, конфіскацію майна і заборонили застосування амністії». С. Косіор, М. Хатаєвич, В. Чубар та ін. негайно взялися за «створення умов, розрахованих на фізичне знищення частини українських селян». 9 серпня 1932 року С. Косіор підписує і розсилає обкомам постанову політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи боротьби зі спекуляцією хлібом», зобов’язує репресивні органи ДПУ і міліції «забезпечити повне усунення з ринку продавців зерна і борошна та застосування репресій (арешти, конфіскації)», притягнення одноосібників до судової відповідальності за торгівлю хлібом на базарах. 20 серпня 1932 р. Каганович шле ЦК КП(б)У та РНК УСРР телеграму «Про незадовільні темпи хлібозаготівлі» з вимогою суворого покарання «винних». 16 вересня 1932 року Сталін схвалює і надсилає Верховному Суду СРСР, Прокуратурі, Державному політичному управлінню (ДПУ) УСРР, іншим репресивним органам таємну інструкцію про «порядок покарання «куркулів» та інших «соціально ворожих елементів» із застосуванням вищої міри покарання - розстрілу, а в окремих випадках 10-річного ув’язнення в п’ятнадцятиденний строк з дня їх виявлення». 18 вересня 1932 р. П. Постишев вимагає від ЦК КП(б)У «повного виконання експортного плану четвертого кварталу 1932 року», знаючи «про трагічні наслідки вивезення зерна та інших продуктів харчування». 23 вересня 1932 року Сталін і Молотов телеграфують ЦК КП(б)У «про відмову в наданні Україні насіннєвої позики». 23 жовтня 1932 року другий секретар ЦК КП(б)У М. Хатаєвич розсилає всім обкомам, міськпарткомам і райпарткомам свій директивний лист з «вказівками прийняти особливо рішучі заходи для вилучення в селян хліба». 25 жовтня 1932 року політбюро ЦК КП(б)У під керівництвом Косіора приймає постанову «Про необхідність подолання відставання України у виконанні плану хлібозаготівлі» і вимагає десятикратного підвищення темпів. 30 жовтня 1932 року В. Молотов на засіданні політбюро ЦК КП(б)У організовує прийняття постанови «Про заходи щодо посилення хлібозаготівлі»; вимагає від влади на місцях не допускати торгівлі хлібом, промисловими товарами в Україні та посилити судові репресії. 5 листопада 1932 року політбюро ЦК КП(б)У за пропозицією Косіора приймає постанову «Про посилення участі органів юстиції в проведенні хлібозаготівлі» для «активізації діяльності органів юстиції і прокуратури у вилученні зерна». 6 листопада 1932 року С. Косіор як 1-й секретар ЦК КП(б)У підписує телеграму обкомам про «встановлення товарної блокади у більшості регіонів України». 9 листопада 1932 року Народний комісаріат юстиції УСРР розсилає інструкцію «Про активізацію роботи органів юстиції в боротьбі за хліб»; встановлюється «максимальний термін розслідування справ у триденний строк». 11 листопада 1932 С. Косіор і В. Чубар надсилають обкомам КП(б)У витяг з протоколу № 90 засідання політбюро ЦК КП(б)У та постанову й інструкцію РНК УСРР «Про організацію хлібозаготівлі в одноосібному секторі» з вимогою забирати у селян харчі, позбавляти їх земельних наділів, присадибної землі, депортувати за межі районів та областей. Цією ж постановою регламентується «записування» на так звані «Чорні дошки»: «а/ негайне припинення підвезення товарів, повне припинення кооперативної і державної торгівлі на місці та вивезення із відповідних кооперативних крамниць всіх наявних товарів; б/ повна заборона колгоспам, колгоспникам та одноосібникам колгоспної торгівлі; в/ припинення всілякого кредитування, дострокове стягнення кредитів та інших фінансових зобов'язань; г/ перевірка та очистка колгоспів з виявленням контрреволюційних елементів організаторів зриву хлібозаготівлі <...>». Пропонується штрафувати «неслухняних» селян 15-місячними нормами здачі м'яса і річними нормами здачі картоплі; посилювати фізичні репресії. 18 листопада 1932 року В. Чубар як голова уряду і М. Хатаєвич як другий секретар ЦК УСРР «підписали і направили на місця постанову політбюро ЦК КП(б)У «Про ліквідацію контрреволюційних гнізд та розгром куркульських груп», а С. Косіор "розробляє спеціальний оперативний план і задіює війська і спеціальні загони для знищення українських селян, які чинять опір більшовицькій владі». 27 листопада 1932 року С. Косіор «підписав і направив на місця для виконання постанову політбюро ЦК КП(б)У «Про вжиття репресивних заходів до колгоспів, що саботують хлібозаготівлі», чим спонукав судові процеси над членами КП(б)У за співчутливе ставлення і спроби захисту українських селян від знищення. (Кримінальна справа оріхівців). 1 грудня 1932 року С. Косіор підписав і направив обкомам партії директиву ЦК ВКП(б) з вимогою «до 15 січня 1933 року вивезти хліб з сільської місцевості». 1 - 3 грудня 1932 року В. Чубар з відома і згоди С. Косіора «організував прийняття постанов РНК УСРР «Про заборону торгівлі картоплею в районах, що злісно не виконують зобов’язання по контрактації і перевірку наявних фондів картоплі в колгоспах» та «Про заборону торгівлі м`ясом і худобою», внаслідок чого картопля була практично вилучена з основних продуктів харчування, заборонена торгівля м’ясом у Чернігівській, Київській, Вінницькій областях, що «фактично призвело до вбивства частини українських селян голодом». 2 грудня 1932 року починається, занесення «на «чорну дошку», крім колгоспів, сільрад, сел, одноосібників, і цілих районів («<...>у Вінницькій області - 8 районів, 44 колгоспи, 42 села одноосібників; в Чернігівській області - 13 колгоспів, 38 сіл, 1646 одноосібників; у Донецькій області - 12 колгоспів, 6 сіл, 2 сільради, 25 одноосібників; в Дніпропетровській області - 228 колгоспів у 44 районах; в Київській області - 51 колгосп в 48 селах та 19 районах; у Харківській області 23 колгоспи в 16 селах та 9 районах; в Одеській області 12 колгоспів у 9 районах»). 5 грудня 1932 року, узгодивши зі Сталіним Й.В. Молотовим В.М. і Чубарем В.Я. питання про «застосування смертної кари в період вилучення хліба», С. Косіор підписує постанову політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи з ліквідації саботажу хлібозаготівлі»; в областях створюються так звані «трійки» (перший секретар обкому партії, начальник облвідділу ДПУ та облпрокурор), які без суду застосовують до селян репресії і «приймають рішення щодо їх розстрілів». 11 грудня 1932 року С. Косіор розсилає обкомам КП(б)У протокол №90 засідання політбюро ЦК КП(б)У «Про організацію хлібозаготівлі в одноосібному секторі». 12 грудня 1932 року Дніпропетровський обком КП(б)У, виконуючи одержану три тижні тому від С. Косіора постанову політбюро ЦК КП(б)У «Про вжиття репресивних заходів до колгоспів, що саботують хлібозаготівлі», виключає з партії 16 керівників Оріхівського району, велить арештувати і суворо покарати. В Оріхові та інших районах області влаштовуються судові процеси. 13 грудня 1932 року С. Косіор розсилає на місця власноруч підписану директиву ЦК КП(б)У «Про вжиття заходів проти куркульських та антирадянських елементів організаторів саботажу хлібозаготівлі»; секретарям обкомів КП(б)У звелено виявляти неслухняних членів партії, арештовувати й засилати на північ. 14 грудня 1932 року Й. Сталін і В. Молотов підписують постанову ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та в Західній області» для дужчого придушення «опору селян, припинення українізації, проведення репресій, у тому числі арештів та ув’язнення в концтабори на строк від 5 до 10 років». 23 грудня 1932 року С. Косіор і П. Постишев на засіданні бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У особисто домагаються прийняття рішення «Про перегляд строків плану хлібозаготівлі в районах», на підставі чого в області посилюється «застосування репресій і вбивств селян голодом». 24. грудня 1932 року С. Косіор надсилає секретарям партрайкомів, головам райвиконкомів і в обкоми КП(б)У розпорядження про негайне вивезення з колгоспів всього наявного зерна й арешти керівників за незгоду. 29 грудня 1932 року Л. Каганович з С. Косіором приймають постанову політбюро ЦК КП(б)У «Про посилення репресій до одноосібників - злісних нездавачів хліба»; в 1000 селянських господарств Харківської і в 500 селянських господарств Дніпропетровської областей забирається все майно, земля, хати й інші будівлі. 29 грудня 1932 року Л. Каганович і С. Косіор згідно постанови «Про розповсюдження на Дніпропетровську область заходів, прийнятих по відношенню до Одеської області», велять депортувати на північ СРСР 700 сімей і 700 селян, а 50 осіб – «заслати в концтабір». З перших днів 1933 року продовжується «знищення частини української національної групи». Й. Сталін, В. Молотов, Л. Каганович, П. Постишев, С. Косіор, В. Чубар і М. Хатаєвич «організовують ... прийняття низки рішень про повне вилучення хліба та інших продуктів харчування у сільській місцевості України, виконання яких призвело до вбивства мільйонів українців голодом». 1 січня 1933 року Й. Сталін підписує і телеграфує С. Косіору про подальше посилення репресій до українських селян, зокрема розстрілів. 2 січня 1933 року М. Хатаєвич і В.Чубар підписують і розсилають таку ж директиву партійним та радянським органам УСРР. 5 січня 1933 року С. Косіор розсилає «обласним оргбюро» партії телеграму ЦК КП(б)У про умови приймання одноосібників до колгоспів; 22 січня 1933 року з метою продовження «геноциду проти частини української національної групи та усвідомлюючи наявність масової смертності людей від голоду в УСРР», Сталін і Молотов направляють керівництву УСРР директиву ЦК ВКП (б) та РНК СРСР «Про попередження масових виїздів голодуючих селян за продуктами». Виїзд селян заборонено, кордони УСРР блокуються військовими підрозділами. «<...>Вказана заборона свідомо позбавляла голодуючих українських селян можливості придбати необхідні для їх порятунку продукти харчування поза межами ураженої голодом території України і прирікала їх на голодну смерть». 4 червня 1933 року «начальник політвідділу Управління прикордонної охорони і військ ДПУ України доповів ЦК КП(б)У про активну участь частин прикордонної охорони та військ ДПУ в проведенні весняної сівби в колгоспах, а також про здійснені репресії відносно українських селян». «Таким чином, досудовим слідством встановлені беззаперечні докази того, що в 1932-1933 роках Сталін Й.В., Молотов В.М., Каганович Л.М., Постишев П.П., Косіор С.В., Чубар В.Я. і Хатаєвич М.М. організували та вчинили геноцид в Україні, створивши життєві умови, розраховані на фізичне знищення частини української національної групи, використавши для цього наступні механізми та способи: - встановлення для України плану хлібозаготівлі до такого високого рівня, за яким цей план не міг бути реально виконаний, а якщо і виконувався то тільки насильницьким шляхом із застосуванням репресій і за рахунок повного вилучення у селян зерна, насіннєвих запасів; - занесення районів, населених пунктів, колгоспів, сільських рад на «чорні дошки», тобто блокування їх військами, недопущення виїзду населення за межі цих територій, повне вилучення продуктів харчування та заборона торгівлі; - ізоляція території України спеціальними озброєними загонами, військовими частинами та міліцією; - обмеження вільного пересування селян з метою пошуку продовольства та заборона листування; - запровадження «натуральних штрафів; - проведення постійних обшуків з вилученням зерна, насіннєвих запасів, майна, одягу, всіх продуктів харчування, готової їжі; - посилення заходів кримінальної репресії, включаючи розстріли осіб, які під час вилучення зерна, м’яса, картоплі, соняшника та інших продуктів харчування чинили опір владі». «Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи Національної академії наук України від 30 листопада 2009 року, внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб, з них: протягом лютого-грудня 1932 року - 205 тис. осіб, у 1933 році - 3 млн. 598 тис. осіб, у першій половині 1934 року -138 тис. осіб».
|